http://www.radiosvoboda.org/content/art … 23223.html -ИСТОЧНИК
Харків – У липні виповниться 105 років від дня народження одного з найкращих українських перекладачів Василя Мисика. Багато українців саме у його перекладі вперше прочитали хрестоматійні твори Вільяма Шекспіра, Роберта Бернса та Омара Хайяма. Більшу частину свого життя Василь Мисик прожив у Харкові. Його поетичний талант визнав сам Павло Тичина, однак повноцінному визнанню перешкодили спочатку Соловки – за нібито належність до ОУН, а потім – німецький полон.
Архівні плівки 1963 року обласного радіо зберігають розповіді харківського поета Василя Мисика про поїздку до Таджикистану, про його захоплення давньосхідною класикою. Звісно, у цих записах жодного слова про табори на Соловках, фронт і полон із перебуванням у німецькому концтаборі.
Про жахи тридцятих років, про поневіряння сорокових і, зрештою, про реабілітацію Наталя Руденко, племінниця дружини Василя Мисика, дізналася вже після його смерті, від тітки Марії. Про свої дитячі враження гостювання вдома у поета хормейстер, культуролог Наталя Руденко розповідає весело, бо чаювання в родині Мисиків для її родини було святом.
«Він передплачував французьку L’Humanité. Там на останній сторінці друкували комікси з Піфом. Я завжди чекала, коли дядя Вася покаже ці картинки і прочитає історії про Піфа – це у нас була така розвага», – каже вона.
Перекладав, не рівняючись на російські зразки
В облікову картку відділу кадрів харківської організації Спілки українських письменників Василь Мисик вписав, що володіє англійською, французькою, німецькою і перською мовами. Наталя Руденко ж додає, що Василь Мисик перекладав іще з польської та чеської.
Особлива любов Мисика – це давньосхідна класика. Омар Хайям, Гафіз – перекладач насолоджувався поезією перських митців. Харківський письменник Анатолій Перерва розповідає: для персидських і таджицьких перекладів Василь Мисик звертався безпосередньо до мов цих народів, а не рівнявся на російські зразки.
«Він говорив, що багато перекладачів вкладають більше своєї поетики, недостатньо передають своєрідність мови автора оригіналу. Він спілкувався з таджиками, слухав як звучить мова», – зазначає Анатолій Перерва.
У сімдесятих, коли поета номінуватимуть на Шевченківську премію, партійні чиновники знов згадають про минуле Василя Мисика. Вперше його арештували у 1934 році у власній квартирі в будинку Слова – замість іншого письменника Василя Минка, якого в цей час не було вдома. Допити чекістів, Соловки, де йому пощастило залишитися в живих і не потрапити до розстрільного списку капітана Матвєєва, два концтабори в роки Другої світової війни… Для тодішньої влади це – достатні аргументи, щоб відмовити поету у Шевченківській премії. Для самого ж митця 30-40-ві роки впродовж усього життя відгукувалися душевним болем і поганим здоров’ям. Помер Василь Мисик у 1983 році в Харкові.
